Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" icon

Методичні рекомендації з питань "Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників "




Скачать 253.97 Kb.
НазваниеМетодичні рекомендації з питань "Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників "
Дата11.11.2012
Размер253.97 Kb.
ТипМетодичні рекомендації
источник


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


з питань "Науково – методичне забезпечення

фізичного виховання дошкільників"


Завдання фізичного виховання виходять на ключові позиції після прийняття законів України "Про дошкільну освіту", "Про фізичну культуру", "Національної доктрини розвитку освіти".

Сьогодні фізичне виховання дошкільнят спрямоване насамперед на охорону та зміцнення психічного і фізичного здоров'я дітей, підвищення захисних сил організму, виховання стійкого інтересу до рухової активності звички до здорового способу життя, формування життєвонеобхідних рухових умінь, навичок та фізичних якостей (швидкість, спритність, витривалість, гнучкість ), формування культури здоров'я.

Завдання і зміст фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах визначаються вимогами Базового компонента дошкільної освіти, чинними програмами виховання, розвитку, навчання дітей дошкільного віку : "Малятко ", "Дитина", "Зернятко". Загальні позитивні моменти – передбачення гнучкого режиму дня, оптимального повсякденного рухового режиму, різноманітних форм роботи: щоденні заняття з фізкультури, ранкова та гігієнічна гімнастика, рухливі ігри, фізпаузи, розваги, свята, дні здоров'я, піші переходи, самостійна рухова діяльність. Основний показник роботи вихователя – фізично розвинені, загартовані, доброзичливі, активні діти, які вільно спілкуються між собою.

У новій Базовій програмі розвитку дітей дошкільного віку "Я у світі" визначено 7 ліній розвитку. У розділі "Фізичний розвиток", зокрема, розкриваються такі питання:

- Вікові можливості дитини, динаміка та завдання розвитку (розвиток м'язової, рухової активності, предметно – практичної діяльності ).

- Організація і безпека життєдіяльності .

- Охорона життя і зміцнення здоров'я .

- Загартовування .

- Фізкультурно – оздоровча робота.

- Зовнішність, тіло, основні органи. Розвиток організму. Гігієна тіла, гігієна діяльності.

- Вправи з основних рухів.

- Загальнорозвивальні вправи.

- Вправи спортивного характеру.

- Статева ідентифікація та диференціація.

- Здоров'я і хвороба.

- Безпека організму та діяльності.

Отже, головним орієнтиром у формуванні здорової, життєрадісної, компетентної особистості автори Програми вважають забезпечення фізичного, психічного, соціального розвитку дошкільнят.

Наявність значної кількості дітей, які часто хворіють на респіраторні інфекції, мають хронічні захворювання, недостатній фізичний розвиток та низьку фізичну підготовленість, свідчить про необхідність поліпшити роботу з фізичного виховання у дошкільних закладах. З цією метою потрібно у своїй роботі використовувати інструктивно – методичний лист МОН України "Про організацію роботи з фізичного виховання в ДНЗ" (2004 р.), де йдеться про правильну організацію та активізацію рухового режиму, надання йому оздоровчого спрямування, здійснення дієвого медико – педагогічного контролю та організацію своєчасної лікувально – профілактичної роботи.

Головне завдання дошкільного закладу – створення найсприятливіших умов для правильного фізичного розвитку дитячого організму, для підвищення його опірності інфекціям, а також для поступового і систематичного загартування. Повноцінному розв'язанню оздоровчих, освітніх та виховних завдань сприяє комплексне використання як традиційних, так і нетрадиційних організаційних форм, методів фізичного виховання.

Традиційними формами фізвиховання , обов'язковими для впровадження в освітній процес, є заняття з фізичної культури, фізкультурно – оздоровчі заходи (ранкова гімнастика, гімнастика після сну , фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартувальні процедури ); різні форми організації рухової активності в повсякденні (фізичні вправи на прогулянках, фізкультурні свята і розваги ), дитячий туризм, рухливі ігри, дня та тижні здоров'я, індивідуальна робота з фізичного виховання ).

Нетрадиційні форми є інтенсивне загартування (босоходіння, обтирання снігом, обливання холодною водою, сауна ) ; спеціальні лікувально-профілактичні процедури (фітотерапія, ароматерапія, спелеотерапія, лікувальна фізкультура, масаж, фізіотерапевтичні процедури ).

Нетрадиційні форми дійсно мають право на існування і можуть бути ефективними. Але до цього не можна підходити формально. Так, часто всім дітям пропонуються однакові фіточаї, при цьому не враховується те, що вони є лікувальним засобом і можуть дати побічний ефект. При доборі різних методик і технологій не завжди дотримуються умови їх застосування. Насамперед треба пам'ятати, що обрані технології, методики мають бути спрямовані на збереження і зміцнення здоров'я дітей.

Умови ефективності моделі фізкультурно – оздоровчої роботи з дітьми в поєднанні з нетрадиційними технологіями :

- опанування педагогом обраної технології;

- створення відповідного середовища для збереження здоров'я дітей ;

- єдність підходів вихователів і батьків до запроваджувальної технології;

- постійний медичний контроль за станом здоров'я дітей ;

- індивідуальний підхід при застосуванні засобів для зміцнення імунітету та під час психопрофілактичної роботи.

Отже, вся робота з фізичного виховання має здійснюватися з урахуванням стану здоров'я , самопочуття, рівня фізичного розвитку та підготовленості дітей, реальних умов роботи дошкільного закладу та його окремих груп, особливостей родинного виховання під постійним медико – педагогічним контролем.

Фізичне виховання, як і виховання в цілому є процесом вирішення певних освітньо – виховних завдань, який характеризується всіма загальними ознаками педагогічного процесу. У фізичному вихованні розрізняють дві нерозривно пов'язані сторони : навчання рухових дій (фізкультурну освіту ) та сприяння розвитку фізичних здібностей.

Фізкультурна освіта являє собою засвоєння дитиною в процесі навчання системи раціональних способів керування своїми рухами, необхідних у житті рухових умінь, навичок і пов'язаних з ними знань. Ця сторона фізичного виховання має першорядне значення для раціонального використання дитиною своїх рухових можливостей у життєдіяльності.

Другою стороною фізичного виховання є цілеспрямований вплив на комплекс природних властивостей організму, що належать до фізичних здібностей людини. З допомогою фізичних вправ та інших засобів фізичного виховання можна в певному діапазоні змінювати функціональний стан організму, що веде до прогресивних адаптаційних змін у ньому. Вживаючи таким чином на фізичні здібності дитини, за певних умов досягають суттєвої зміни рівня і спрямованості їхнього розвитку. Це виявляється в прогресуванні тих або інших рухових здібностей (силових, швидкісних та інших), підвищенні загального рівня працездатності, зміцнення здоров'я, поліпшенні будови тіла.

Будучи тісно взаємопов'язаними, фізкультурна освіта та виховання фізичних здібностей школи не зводяться до одного і по –різному співвідносяться на різних етапах фізичного виховання.

Слід зауважити, що, оскільки фізичний розвиток обумовлений природними задатками, які передаються через спадковість, можливості фізичного виховання не безмежні. Вони визначаються природженими здібностями, тому дитина може досягти лише результату, зумовленого ними. Звідси зрозуміло, що головне завдання фізичного виховання полягає в тому, щоб кожна дитина засвоїла на доступному їй рівні зміст і обсяг засобів фізичної культури.

Таке важливе й відповідальне завдання зумовлює необхідність високопрофесійного підходу до роботи в цьому напрямі.


^ ЗАВДАННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ


1. М'ЯЗОВА Й РУХОВА ДІЯЛЬНІСТЬ


Ознайомлювати дитину з чинниками здоров'я , формувати практичні вміння піклуватися про власне здоров'я, фізичне зміцнення , безпеку свого організму. Розвивати уявлення про будову людського тіла. Збагачувати руховий досвід, орієнтуючись на індивідуальні особливості та можливості кожної дитини. Розвивати наполегливість, витримку, бажання виконувати рухові дії правильно та красиво, отримувати задоволення від рухової діяльності. Викликати інтерес до фізичних вправ, рухливих ігор та вправ з елементами спорту. Сприяти руховій активності, ініціативності, самостійності та творчості дитини в процесі організації рухової діяльності. Виховувати дружні взаємини з однолітками, вміння виявляти чуйність, доброзичливість та взаємодопомогу, позитивне ставлення до особливостей поведінки дівчаток та хлопчиків.


^ П. ПРЕДМЕТНО – ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ


Виховувати інтерес до трудової діяльності, створення корисного для інших продукту ; формувати розуміння того, що людині доводиться працювати не лише тоді, коли вона цього хоче, але й незалежно від настрою й бажання; розвивати свідоме ставлення до необхідності спрямовувати свої зусилля на досягнення конкретного результату, докладати для цього зусиль, долати перешкоди. Вчити планувати свої дії, користуватися знаряддями та матеріалами, підкоряти свої дії меті; свідомо регулювати поведінку, узгоджувати свої дії з діями інших, прагнути високої якості виконання, радіти спільному досягненню.

Навчати дитину чітко виконувати певні дії за зразком та словесною інструкцією, охоче виконувати їх разом з однолітками. Проте їй ще важко розраховувати м'язові зусилля, оцінювати власні можливості, вона ще очікує на допомогу й підтримку дорослого.


^ Ш. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ


Дитина потребує фізичної та психічної захищеності. Дорослий створює безпечні для її фізичного благополуччя та гарного самопочуття умови, розповідає про існування корисного і шкідливого , безпечного і небезпечного, вправляє в умінні бути обережним й умілим під час виконання рухів різної складності, пропонує засвоїти елементарні правила безпечної поведінки серед незнайомих предметів, обережного користування колючими та гострими предметами, правильного поводження на воді, на льоду, безпечних дій під час ігор з піском. Дорослий попереджує втомленість дитини, можливі випадки дитячого травматизму, отруєння іжею. Він виявляє до неї повагу, доброзичливість, довіру, позитивно оцінює вкладені у предметно – практичну та м'язову активність вольові зусилля та старанність дошкільника.


^ 1У. ЗОВНІШНІСТЬ, ТІЛО, ОСНОВНІ ОРГАНИ


У ході життєдіяльності дорослий розширює знання дошкільника про своє тіло, надає йому доступну та життєво необхідну інформацію (щоб маніпулювати руками було зручно, вони мають лікті, з допомогою яких згинаються, також руки мають кисті та пальці ; ноги потрібні для пересування, вони згинаються в колінах, мають стопу і пальці; рівна постава тулуба прикрашає людину, забезпечує легке і вправне пересування, на її формування позитивно впливають фізичні вправи.


^ У. РОЗВИТОК ОРГАНІЗМУ


Дорослий шляхом спостережень та пояснень підводить дитину до розуміння того, що для зростання та розвитку організму необхідно дотримуватись певного розпорядку дня, правильно харчуватися (вживати овочі, фрукти, молочні продукти ), займатися фізичною культурою, загартуванням, утримувати тіло в чистоті. Пояснити , що люди різного віку відрізняються тілобудовою, вагою та довжиною тіла, силою, фізичною витривалістю.


^ У1. ГІГІЄНА ТІЛА, ГІГІЄНА ДІЯЛЬНОСТІ


Вихователі закріплюють навички культури поведінки дошкільника за столом, вправляють в умінні правильно сидіти під час вживання їжі, їсти не поспішачи, охайно, безшумно, ретельно пережовуючи їжу. Вони стимулюють дітей самостійно вмиватися, стежити за чистотою тіла, усувати забруднення та неохайність у зовнішньому вигляді. Дорослий дає дитині зрозуміти, що зубна щітка, гребінець, рушник є особистими речами, які треба тримати в чистоті; заохочує охайне використання різних предметів, знарядь, обладнання, стимулює бажання прибрати його після завершення діяльності.


^ СПЕЦИФІКА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИХОВАТЕЛЯ

НА ЗАНЯТТЯХ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ


На заняттях з фізичної культури вихователь витрачає багато фізичних сил, часто вдаючись до показу рухів, здійснюючи страховку під час роботи на фізкультурних снарядах.

Щодня вихователь дошкільного закладу показує вихованцям близько 60-80 рухів. Рухи вихователя – еталон для дитини. Тому вихователю слід прагнути показати дітям ідеальний зразок руху. Якщо через вік або стан здоров'я він не може зразково виконати вправу, краще заздалегідь підготувати дитину та довірити показ їй.

Необхідно побудувати роботу з дітьми так, щоб вони не тільки вправлялися, активно відпочивали, одержували фізичне навантаження, але й полюбили фізичну культуру і спорт, щоб у них виникла потреба систематично виконувати фізичні вправи.

Збуджуючи інтерес у дітей до фізичного вдосконалення, вихователь і сам повинен прагнути мати гармонійно розвинені форми тіла, правильну поставу, природну манеру триматися й рухатися. Для цього вихователеві слід систематично займатися улюбленим видом спорту, який відповідає його віку, стану здоров'я та фізичній підготовленості.

Крім того, дуже важливо мати вихователю спеціальну теоретичну підготовку : знати теоретичні основи системи фізичного виховання, організацію педагогічного та медичного контролю, закономірності утворення рухових навичок, особливості фізичного розвитку дітей і його взаємозв'язок із психічними, анатомо – фізіологічними, гігієнічними нормами та вимогами до проведення фізичних вправ.

Також важливими чинниками успішної роботи є, якщо вихователь уміє:

- відбирати навчальний матеріал відповідно до поставлених завдань і фізичної підготовленості дітей ;

- подавати знання дітям на рівні сучасних вимог ;

- складати плани і конспекти занять з урахуванням фізичної підготовленості, вікових особливостей дітей і поставлених завдань ;

- аналізувати діяльність дітей ;

- співвідносити свій досвід з теорією і методикою фізичного виховання;

- підбирати й використовувати матеріал фізкультурних занять;

- готувати місця для проведення фізкультурних занять;

правильно дозувати фізичне навантаження на організм кожної дитини.

Успіх фізичного виховання залежить від сформованості методичних умінь вихователя:

  • використовувати рухливі ігри як засіб навчання;

  • пояснювати та проводити змагання або фізкультурні свята;

  • пояснювати та проводити вправи в поєднанні з правильним диханням.

Доброзичливий тон, моральна підтримка вихователя в разі поразки або невдачі надають дитині впевненості в своїх силах, сприяють створенню атмосфери оптимізму і збільшенню енергетичного потенціалу дітей.


РОЗДІЛ 1


^ ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ З

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ


Планування процесу фізичного виховання – це вміння передбачити, якими методами та засобами вирішуватимуться ті чи інші завдання фізичного виховання і які повинні бути отримані результати. Облік дозволяє побачити результати роботи й перевірити правильність планування. Отже, планування й облік тісно пов'язані між собою.

Плануванню підлягають завдання, засоби, методи навчально – виховної роботи з фізичної культури. основою для планування є програмний матеріал для кожної групи, який міститься у програмах "Малятко", "Дитина".

Критерієм ефективності планування виступають показники, які оцінюють ефективність навчально – виховного процесу й ступеня досягнення мети – всебічного гармонійного розвитку особистості дитини.

Під час складання планування вихователь повинен враховувати такі положення:

^ Цілеспрямованість планування – передбачає чітке визначення кінцевої мети навчально – виховного процесу, розробку завдань для її досягнення і відповідний добір засобів фізичного виховання на всіх етапах навчання. Цільовими настановами можуть бути різні складові навчально – виховної діяльності : досягнення певних результатів під час розвитку фізичних здібностей на рівні сформованості рухових умінь і навичок (основ техніки ) в різних видах спорту ; оволодіння організаторськими і методичними навичками, етичних та естетичних якостей людини. Результативність – головний критерій ефективності планування і навчального процесу.

^ Систематичність у плануванні передбачає послідовну в певній системі конкретизацію і деталізацію планів, забезпечує постійну спадкоємність в навчальному процесі й чітку залежність усіх його елементів. Розподіл навчального матеріалу по заняттях здійснюється з урахуванням розвитку і виховного ефекту попередніх і наступних занять.

^ Реальність плану полягає в тому, що при визначенні кінцевих цілей і конкретизації різних моментів навчального процесу передбачається реальна можливість успішної його реалізації за даних умов. Реальність планування передбачає врахування педагогом власних можливостей, рівня підготовленості дітей, стану навчально – спортивної бази, кліматичних і сезонних змін. Реальність грунтується на індивідуалізації процесу фізичного виховання, згідно з якою неможливо всім дітям планувати досягнення однієї мети за однаковий проміжок часу.

Конкретність – вимагає чіткої структури, яка конкретизує зміст окремих його частин. Відображується система навчальних завдань, намічаються строки реалізації, визначаються послідовності проходження матеріалу з урахуванням його наступності.

Варіативність у плануванні повинна розглядатись як можливість зміни завдань, засобів і методів за незапланованих обставин (зміна погодних умов, вихід з ладу певного спортивного обладнання, низький рівень рухової підготовленості дошкільників ).

Усебічність планування полягає в тому, щоб передбачити досить повно розкривати всі освітні, оздоровчі й виховні цілі, а також добирати відповідні засоби, методи навчання і способи організації роботи. І на останньому етапі планування – складання конспектів фізкультурних занять.

Узгодження з практикою вимагає, щоб при розробці документів планування враховувалась практика власне планування, і це є важливим етапом педагогічного досвіду. Слід використовувати передовий досвід, педагогічну спадщину минулого і сучасного.

Науковість – при розробці планів необхідно застосовувати всі досягнення науки, прикладної методики і практики у сфері планування. Практичним матеріалом є методичні рекомендації, наукові статті та збірники, присвячені даній проблемі.

План повинен бути простим і наочним. У ньому повинен мати певну структуру, де достатньо точно, лаконічно й узагальнено виражені важливі сутнісні елементи кожного структурного підрозділу. Під час розробки навчальних планів з фізичної культури потрібно дотримуватись такої послідовності:

1 етап вихователь опрацьовує навчальну програму з фізичної культури, з'ясовує основні освітні, оздоровчі й виховні завдання на навчальний рік, розподіляє програмний матеріал по тижнях згідно із кількістю годин і з урахуванням матеріальної бази, кліматичних умов, визначає навчальні нормативи й контрольні вправи.

П етап – складання графіка розподілу навчального матеріалу по заняттях на кожен тиждень. Важлива умова цього документа – це дотримання принципів послідовності, наступності й динамічності розподілу навчального матеріалу на заняттях.

Ш етап – вихователь формує на навчальний рік контрольні вправи для тих видів рухів, які не мають нормативних кількісних показників, складає домашні завдання, використовує навчально – методичну й наукову літературу, досвід вихователів.

1У етап – останній у процесі річного планування. На основі розподілу навчального програмного матеріалу й відібраних засобів фізичного виховання складається план на рік на його базі – конспекти окремих занять. На завершальному етапі вихователь конкретизує навчально – виховні завдання кожного тижня й окремого заняття, деталізує засоби, визначає послідовність їх використання в процесі занять.

Завершальним моментом процесу планування навчальної роботи є розробка плану – конспекту, який є моделлю практичного заняття з фізичної культури.


^ ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ ДОКУМЕНТІВ ПЛАНУВАННЯ

ДЛЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ


У загальному плані роботи дошкільного закладу, який складає його завідувач, передбачається розділ "Фізичне виховання", де вказані завдання та заходи, які мають бути проведені. На основі цього плану вихователь складає план – графік роботи з фізичного виховання на рік. В який включає перелік фізичних вправ та рухливих ігор з розподілом їх по тижнях кожного місяця, причому відмічається, які вправи та рухливі ігри використовуються на заняттях з фізичної культури, а які поза заняттями.

При складанні плану слід виходити з таких умов :

- розподіляти навчальний матеріал з урахуванням сезонності окремих видів фізичних вправ;

- більшість занять проводити на свіжому повітрі ;

- враховувати наявність матеріально – спортивної бази ;

- брати до уваги рівень фізичної підготовленості дітей ;

- передбачити проходження теоретичного матеріалу ;

- не намічати на кінець навчального року вправи, виконання яких потребує від дітей прояву витривалості та значних навантажень, що пов'язано із втомлюваністю і зниженням працездатності наприкінці року.

Навчальне заняття потрібно розділити серіями і керуватися такими правилами :

- до кожної серії занять з оволодіння складними рухами включати по 6-8 занять. У такий спосіб досягається регулярне повторення рухів, збереження техніки їх виконання й систематичний розвиток фізичних здібностей, що призводить до кращого засвоєння навчального матеріалу;

- у кожній серії фізкультурних занять необхідно чітко запланувати етапи навчання основних видів вправ : ознайомлення – О, вивчення – В, повторення – П 4 закріплення – 3 ; перевірка і контроль – К ;

- етап закріплення вимагає до 50-75% всього часу , відведеного на вивчення фізичної вправи ;

- план складається з урахуванням того, що на одному занятті виконуються 2-4 завдання , з яких одне – головне освітнє, а два інших – наче допоміжні, тобто такі, що закріплюють елементи або розвивають необхідні фізичні здібності ;

- не рекомендується виконувати на одному занятті декілька завдань з розучування техніки рухових дій із різних розділів програми через можливість негативного перенесення навичок ;

- останні два заняття присвячуються контролю за оволодінням програмним матеріалом, для чого планується виконання комбінацій або навчальних нормативів.


П розділ


Способи організації дітей на фізкультурному занятті


Виділяють три способи організації дітей на занятті:

- фронтальний ;

- груповий ;

- індивідуальний

Фронтальний спосіб організації дітей характеризується тим, що всі діти виконують одне завдання у спільному для них ритмі й темпі. Найчастіше такий спосіб організації застосовується в підготовчій та заключній частинах заняття, а також певною мірою в основній частині, якщо це діти молодших груп. Цей спосіб застосовується при опануванні нескладних рухів, які не потребують страховки та допомоги з боку вихователя, а також під час закріплення та вдосконалення вже засвоєних рухів. Його перевага – в максимальному охопленні дітей руховою діяльністю, можливості тримати всіх дітей у полі зору вихователя та забезпеченні високої моторної щільності фізкультурного заняття.

Проте фронтальний спосіб не позбавлений деяких недоліків. Основний з них полягає в тому, що вихователю важко здійснювати індивідуальний контроль за діяльністю кожної окремої дитини, тобто вихователь сприймає одночасно всю групу вихованців, а не кожну дитину окремо, тому під час навчання рухів вихователь змушений, в основному, вказувати на помилки, що є характерними для більшості дітей.

Фронтальний спосіб організації має кілька варіантів. Одночасний спосіб організації характеризується виконанням вправ (стройових та загальнорозвивальних ) у спільному для всіх ритмі під рахунок вихователя.

Груповий спосіб – це організація дітей кожної підгрупи отримують своє власне завдання. Дошкільників розподіляють на дві – чотири підгрупи і кожній з них пропонують для виконання різних рухів. більш складні вправи виконуються під керівництвом вихователя, решта – самостійно. потім підгрупи міняються місцями. У застосування цієї форми потрібно правильно добирати основні рухи. Не рекомендується застосовувати вправи, які спрямовані на розвиток одних і тих самих груп м'язів та фізичних здібностей. Найбільш вдалі для поєднання ті вправи, які доповнюють одна одну у всебічному впливі на організм дитини. Наприклад, вправи з лазіння або рівноваги раціонально поєднувати із стрибками у висоту або довжину ; пролізанням в обруч (підлізанням під дугою ).

Оскільки під час виконання деяких рухів (лазіння по гімнастичній стінці, канату, повзання по лаві ) інші діти тривалий час чекають своєї черги, для заповнення цих пауз рекомендується пропонувати їм додаткові вправи. Вони повинні бути прості та знайомі дітям. Місце для додаткових завдань пропонується там же, де виконується основна вправа. Застосування додаткових вправ значно підвищує рухову активність дітей, дає змогу повторювати різноманітні основні рухи й краще оволодівати програмним змістом.

Індивідуальний спосіб передбачає отримання однією дитиною власного рухового завдання. Цей спосіб застосовується епізодично, здебільшого під час роботи з дітьми, що деякий час були відсутні на заняттях або ослаблені після перенесення хвороб. Такі діти через недостатню фізичну підготовленість не можуть працювати у повну силу в складі групи. також такий підхід є доцільним на початковій стадії формування рухової навички, коли дітей знайомлять з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуються вправи, які потребують страховки (лазіння по гімнастичній стінці, перелізання через колоду, ходьба по гімнастичній лаві ).

Різновидом індивідуального способу є виконання вправ за викликом вихователя з метою уточнення окремих елементів рухової дії (найбільш вправна дитина виконує, а інші спостерігають за нею).

Однак, індивідуальна робота з дитиною повинна здійснюватися за будь-якого способу ведення занять.


^ Особливості проведення фізкультурних занять на

свіжому повітрі і холодну пору року


Вправи для занять на свіжому повітрі добираються відповідно до пори року, наявності інвентарю та фізкультурного обладнання на майданчику, екіпірування дошкільнят, а також ступеня володіння даними рухами.

За відсутності придатного приміщення заняття проводять на повітрі й у зимовий період (при температурі повітря не нижче за – 10 0 С). Досвід вихователів засвідчують, що проведення занять взимку на повітрі, добре впливає на стан здоров'я і загальний фізичний розвиток дітей.

Організація занять на повітрі така сама, що і в приміщенні, але в зимових умовах заняття починаються з більш інтенсивних рухів, при цьому час на показ і пояснення вправ скорочується. Рухливі вправи чергуються зі спокійними. Це не дає можливості дітям змерзнути і разом з тим не втомлює їх. Дуже корисно на заняттях, які проводяться взимку на повітрі, застосовувати такі рухи: біг, ходьбу, метання, вправи на рівновагу.

Пізньої осені та ранньої весни до занять включають вправи з ходьби, бігу, стрибків (в довжину з місця, в глибину в яму з піском ), метання в ціль, підлізання в обруч, вправи на рівновагу, рухливі та спортивні ігри.

Узимку, щоб діти не переохолоджувалися під час пояснення та показу, доцільно застосовувати вже засвоєні вправи та ігри, які можна виконувати на свіжому повітрі. Добираючи ігри та вправи для такого заняття, їх можна об'єднати одним сюжетом, наприклад "Пори року", "Космонавти", "На рибалці".

Вихователю слід запобігати виникненню тривалих пауз, коли діти чекають своєї черги для виконання вправи і можуть зазнати переохолодження.

Узимку та в період несприятливої погоди зміст підготовчої частини має деякі особливості. Якщо діти тепло одягнуті (шубка або пальто), загальнорозвиваючі вправи з ними не проводяться. Вони також відсутні під час занять з лижами, ковзанами. Закінчивши рухатися, відразу необхідно заходити у приміщення, особливо якщо дитина промочила ноги.

Діти переодягаються у приміщенні (фрамуги закриті, температура повітря не нижче від + 20 0 С ). Роздягатися треба в певному порядку : знизу вгору. Малятам допомагають роздягатися дорослі, які швидко розтирають їх рушником і перевдягають у сухе.


^ Навчання вправ спортивного характеру


Вправи спортивного характеру урізноманітнюють діяльність дітей під час прогулянки, збагачують їхній руховий досвід і є активним відпочинком після занять, на яких дошкільникам доводилося тривалий час сидіти. Істотна особливість цих вправ – комплексний характер впливу на організм дитини.

Вправи спортивного характеру проводять одночасно з усією групою (ходьба на лижах) або кількома дітьми під час ранкових та вечірніх прогулянок.

Доцільно протягом тижня чергувати різні види вправ спортивного характеру. Взимку діти двічі на тиждень катаються на санчатах.


^ Вимоги до відбору загальнорозвивальних вправ.


Загальнорозвивальні вправи – це спеціально розроблені рухи для окремих частин тіла, які можуть виконуватись із різним напруженням, швидкістю, амплітудою, в різному темпі. Вони є основним змістом ранкової гігієнічної гімнастики.

У процесі загальнорозвивальних вправ поряд із загальними завданнями фізичного виховання вирішуються конкретні завдання, які обумовлені особливостями вікового розвитку дітей і специфікою самих вправ. Тому необхідно:

1. Виховувати у дітей інтерес і бажання займатися.

2.Привчати дітей починати і закінчувати вправи всім одночасно.

3.рухатися активно, природно, без напруження.

4.Правильно виконувати вправи із різних вихідних положень.

5.Повторювати добре відомі рухи спочатку з вихователем, а потім самостійно.

Загальнорозвивальні вправи можуть виконуватись з використанням предметів та без них, на лаві й біля стінки, з різних вихідних положень – стоячи, сидячи, лежачи – і в різних шикуваннях.

Використання обручів створює відчуття опору, при цьому фізичні зусилля стають чіткішими і більш усвідомленими.

У загальнорозвивальних вправах для дітей дошкільного віку застосовують такі вихідні положення для тулуба: стоячи, сидячи, лежачи на спині, на животі, на боку, стоячи на одному або двох колінах ніг (основна стійка, стійка ноги нарізно або разом, ноги схресно ) одна нога попереду.

Для побудови комплексів загальнорозвивальних вправ виходять із педагогічних завдань, враховують особливості віку, фізичну підготовленість дітей. У доборі та визначенні послідовності вправ керуються такими методичними порадами:

- у комплекс повинні входити вправи для різних частин тіла і на розвиток різних фізичних здібностей ;

- до роботи послідовно залучаються різні частини тіла із поступовим збільшенням навантаження ;

- особливої уваги надають вправам на формування правильної постави, зміцнення склепіння стопи й дихання ;

- кожна попередня вправа полегшує виконання наступної, тому вправи для різних м'язових груп слід чергувати ;

- складні за координацією вправи передують тим, які є простими за структурою й виконуються зі значним фізичним навантаженням.


Враховуючи ці положення, вправи в комплексах для дітей дошкільного віку доцільно розташовувати у такому порядку:

1. Спеціальні дихальні вправи.

2.Вправи для рук і плечового поясу.

3.Повороти тулуба, нахили в сторони і вперед.

4.Вправи для неї із вихідного положення стоячи.

5.Нахили тулуба вперед.

6.Вправи для ніг і червоного преса із вихідного положення лежачи на спині або сидячи.

7.Вправи для тулуба із вихідного положення лежачи на животі.


Ранкова гімнастика


Використовується для приведення організму дитини в робочий стан. Проходить за такою схемою: шикування, нетривала ходьба у бадьорому темпі або нетривалий біг у повільному темпі, потім – загальнорозвивальні вправи, на завершення біг у середньому або повільному темпі, який змінюється ходьбою з вправами на поновлення дихання. Для проведення ранкової гімнастики потрібно створювати відповідні умови: у теплу пору року її найкраще проводити на майданчику, захищеному від вітру, восени або взимку зазвичай вона проводиться у чистому, світлому, гарно провітреному приміщенні. Головна вимога до одягу дітей – він не повинен заважати рухам і бути причиною перегрівання або переохолодження організму.

Комплекси ранкової гімнастики можна розучувати на фізкультурних заняттях і бажано змінювати через кожні два тижні, хоча за необхідності можливе подовження або скорочення цього терміну.


^ Фізкультурні паузи


Фізкультурні паузи (динамічні перерви ) проводяться між малорухливими заняттями з розумовим навантаженням або ручною працею і включають в себе ігри середньої рухливості, танцювальні рухи або 5-6 загальнорозвивальних вправ, які вже добре відомі дітям. У теплу погоду їх краще проводити на свіжому повітрі. Вони тривають 6-10 хвилин, обов'язково повинні закінчуватись за 2-3 хв. до початку наступного заняття.


Гімнастика після денного сну.

Перехід від стану сну до стану пильнування відбувається поступово. Відразу після пробудження в нервовій системі зберігається перевага гальмівних процесів, у дитини істотно загальмована швидкість реакцій, знижена розумова й фізична працездатність.

Таким стан може зберігатися протягом 10 хв. або навіть декількох годин. Це значною мірою залежить від якості сну і від ступеня загальної втомленості організму.

Дана "гімнастика пробудження" використовується для розгальмування нервової системи й підготовки організму дитини до активної діяльності. До її складу входять загальнорозвивальні вправи з різних вихідних положень (спочатку лежачи, потім сидячи, наприкінці стоячи ), вправи для запобігання порушення постави, для профілактики плоскостопості, а також танцювальні вправи. Тривалість вправ становить 10-15 хв.


СПИСОК


рекомендованої літератури по темі :

"Мовленнєва компетенція дошкільників"


1. Барто А.Л. "Віршики – веселинки". Харків : Белкар – книга, 2005 .

2. Барто А.Л. "Віршики для дітей " Для дошкільного віку. – Київ, Лелека, 2002 .

3.Барто А.Л. "Віршики для малят". Харків : Белкар – книга, 2006 р.

4.Білан О. "Вчимо розповідати за ілюстраціями" (Дошкільне виховання, № 1, 2005 р. ст. 12).

5.Богуш А. "Українська мова в дошкільному закладі. Київ : "Освіта", 1994 р. с. 61.

6.Буштрук Г. "Нестандартні прийоми розвитку мовлення". Дошкільне виховання . № 1, 2004 р., ст. 12.

7.Девленюк Г.В. "Український дитячий фольклор. " Народна творчість. – К., 1981.

8.Дивосвіт "Веселка". Аналогія літератури для дітей та юнацтва. В. 3 т. /Упорядкування та бібліографічні довідки Чайковського К.Й. та інш. – Київ: Веселка, 2005 р.

9.Дитячий віршограй. – Харків : Белкар – книга, 2005 р.

10.Добряк І. "Подорож Веселого язичка" /Дошкільне виховання. № 7, 2006 р.

11. Дзюбашина – Мельник Н.Я. Золотий колосок : Збірка фольклорних і літературних творів для роботи з дітьми у дошкільних закладах за програмою "Дитина" (частина 1) – Київ "Освіта", 1994 р.

12.Дзюбашина – Мельник Н.Я. "Розвиток українського мовлення у дошкільників ". – К. : Рад.школа, 1991 р.

13.Дунаєвська Л.Ф. Українські народні казки : для молодшого та середнього шкільного віку. – Київ : Веселка, 1990 р.

14.Девлянюк Г.В. "Закувала зозуленька" Антологія української народної творчості " – К., 1989 р.

15.Гринько В.Д. "Букварик – веселик". Вірші, скоромовки, лічилки, загадки. – К.: Веселка, 1990 р.

16.Казки мого дитинства: Для дошкільного і молодшого шкільного віку. Житомир: МП "Ринок", 1992 р.

17.Казки мого дитинства. – Київ. Видавничий дім "Калита", 2005.

18.Казочки на добраніч. – Харків : Белкар – книга, 2005 .

19.Камінчук А. "Дятлик школу відкриває"- Київ: Веселка, 1989.

20.Калмикова П. "Збагатити дитяче мовлення допоможуть словосполучення" (Дошкільне виховання № 7, 2001 р., ст. 12-16.)

21.Крик Г. Про маму. Хрестоматія школяра . Збірник художніх творів на кожен день і до свята. – Київ : Радянська школа, 1986.

23.Косенко М. Мовленнєве спілкування. /Дошкільне виховання. № 8, 2003 р. ст. 14-16/.

24.Козак С. "Дикі звірі та звук" 1 т. /Дошкільне виховання" № 1, 2006 р./

25.Кропивницький В.І. Перші кроки у світ української пісні. – Хмельницький: Поділля, 1991 р.

26.Колискова від горобчика. /Джміль. – 1999. - № 2/

27.Крулинська В.Д. Веселка: Книга для читання в дошкільних закладах. – Київ : Радянська школа, 1989.

28.Крулинська В.Д. Пролісок: Книга для читання в дошкільних закладах . – Видання друге, перероблене і доповнене. – Київ: Радянська школа, 1982.

29.Ліщук В.С. "Говорити і читати – одночасно" К.-П. 2002 р. "Абетка – Нова".

30.Лавриненко О. Оповідки, що навчають , заохочують, повчають. /Дошкільне виховання. № 10, 2002 р. ст. 18-21.

31.М'ястківський А. Наша мова – солов'їна. – К. : Веселка, 1990.

32.Нечай – Гарбанчук Л.Д. Читанка для Калинки і Тарасика. – Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2005 р.

33.Носов М.М. Сидів у лузі коник: Вірші та пісеньки /Переклад з російської А.Качан. – Київ : Махаон – Україна, 2006 /.

34.Оріщук Т. "Формуємо правильну звуковимову /Дошкільне виховання № 11, 2002 р. ст. 22-24/.

35.Іванова Н. "Познайомимося" /Дошкільне виховання. № 11, 2003 р., ст. 20.

36.Паронова В.І. Мої улюблені вірші. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2001 .

37.Перлинка : Книга для читання в дошкільних закладах, школі та сім'ї. /Художники: В.А.Дунаєва та ін. – Київ : Лелека, 2002 /.

39.Рібцун Ю. "Закріплю правильну вимову " /Дошкільне виховання №11, 2007 р. ст. 16-18/.

40.Рідне слово. Українська дитяча література. Хрестоматія : У 2 кн. /Упоряд. З.Д.Варавкіна, А.І.Мовчун, М.Ф.Черній. – Київ : Либідь, 1999/.

41. Рібцун Ю. "Ігри для ротика". - /Дошкільне виховання, ; 4, 2007 ст. 28-30

42.Рібцун О. "казка вчить добро і правди" - /Дошкільне виховання № 12, 2005 р. ст. 16-18.

43.Столбова Т. "Діалогічне мовлення у дидактичній грі". /Дошкільне виховання № 2, 2008 р. ст. 14.

44.Струмок : Казки, вірші, оповідання. – Харків : МОСТ. – Торладо, 2001.

45.Тарасенко Т. , Заболотна Н. "Запрограмувати на успіх. - /Дошкільне виховання № 8, 2002 р. ст. 21-24.

46.Харченко С. "Осінні дива. - /Дошкільне виховання № 11, 2006 р. ст.22.

47.Хретоматія. /Упорядник Л.П.Козачок. – Київ: Вища школа, 2002.

48.Чайковський Б.Й. Твої улюблені вірші. – Харків: Синтекс, 2001.

49.Читаємо у 3 роки. – Київ: Махаон. – Україна, 2001 р.

50.Чередниченко Д. Український садочок. Частина 1 – Київ: Смолоскип , 1998.

51.Чумарна М.І. Нев'янучі плоди. Казки – підказки про вміння господарювати. – Київ: Видавництво "Початкова школа", 2004 .

52.Чередниченко Д. "Український садочок. Частина 2. – Київ :Смолоскип, 1998 р.

53.Шараван Г. Дидактичні картини дарує "Джміль" - /Дошкільне виховання № 3, 2004, ст. 20-22.

54.Шкльода В. "Розігрування казок для розвитку дитячого мовлення". - /Дошкільне виховання № 2, 2007 р. ст. 21-23

55.Хорошовська О.Н. "Цікаві зустрічі малят з української мови". – Київ : "Учбовий посібник, 1993 р.

56.Якименко С.І., Голян Л.П. Навчально – методичний комплект "Віконечко в світ" – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2003 р.

57.Якименко С.І., Голян Л.П. Слово до слова – буде розмова : Хрестоматія. – Навчальна книга – Богдан, 2006 р.

58.Яремійчук О.С. Українські народні казки. – Київ, Веселка, 1989.




Похожие:

Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" iconГоловне управління освіти І науки Харківської обласної державної адміністрації Харківський обласний науково-методичний інститут безперервної освіти Науково-методичні
Науково-методичні рекомендації про застосування положень чинної Інструкції з ведення класного журналу учнів 5-11 (12)-х класів загальноосвітніх...
Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" iconМетодичні рекомендації до програми розвитку та виховання дитини раннього віку "Зернятко" (під редакцією О. Л. Кононко. К. Кобза, 2004 р.)
Офіційним джерелом усієї необхідної інформації з проблеми раннього віку є державні документи про освіту, інструктивно – методичні...
Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" iconМетодичні рекомендації з питань створення розвивального, емоційного середовища за Базовою програмою "Я у Світі"
Обов'язковою умовою забезпечення ефективного розвитку дитини є створення розвивального середовища в єдності всіх його складників....
Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" iconМетодичні рекомендації діагностування в системі внутрішкільної методичної роботи на допомогу заступникам директорів шкіл
Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), є створення умов для формування освіченої творчої особистості громадянина....
Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" iconМетодичні рекомендації за наслідками вивчення. Розробляє методичні рекомендації щодо поліпшення стану виховної роботи \на основі аналізу результатів вивчення
Визначає мету та головні напрями роботи з педагогічними кадрами; планує її на основі даних діагностування
Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" iconМетодичні рекомендації з проблеми "Моніторинг як сучасний засіб управління якості освіти в дошкільному закладі"
Поняття "моніторинг" викликає зацікавленість з точки зору його теоретичного аналізу, який розглядається як засіб дослідження дійсності,...
Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" iconМетодичні рекомендації та поради з питань "Організації екологічної освіти в сучасному дошкільному навчальному закладі за базовою програмою "Я у Світі" вступ
Спілкування із природою позитивно впливає на людину, робить її добрішою, чуйнішою, будить уній найкращі почуття. Особлива велика...
Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" iconМетодичні рекомендації з питань психолого-педагогічного супроводу дітей раннього віку в дошкільному навчальному закладі вступ як показує практика, діти починають
Як показує практика, діти починають відвідувати дошкільні заклади дуже рано. Для того, щоб перебування малюка в дитячому садочку...
Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" icon1 заняття листопад
Виховання культури здоров’я у дошкільників як один із напрямків здоров’язберігаючих технологій
Методичні рекомендації з питань \"Науково методичне забезпечення фізичного виховання дошкільників \" iconМетодичні рекомендації щодо облаштування І використання кабінету інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій загальноосвітніх навчальних закладів
Розроблено на замовлення нмц організації розробки та виробництва засобів навчання Міністерства освіти I науки України
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib3.podelise.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Лекции
Доклады
Справочники
Сценарии
Рефераты
Курсовые работы
Программы
Методички
Документы

опубликовать

Документы